Ніхто не залишається осторонь
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, хотілось не залишатись осторонь, а допомагати країні, людям, які не можуть самі про себе подбати, і військовим. Шукала таку справу, в яку можна було б залучити і дітей. Поки ми тимчасово мешкали у Тернополі, плели маскувальні сітки на фронт. Співробітники одного з університетів обладнали місце в старій їдальні, де займались цим ще з 2014 року. Тож нам було у кого повчитись. Потім дізналась, що неподалік вокзалу збирають коробки з гуманітарною допомогою для Харківської області, які видавали на пошті усім, хто цього потребував. Ми іноді ходили допомагати туди : то складали самі коробки, то фасували продукти.
По поверненню в рідний Харків, я довго шукала, де ми можемо бути корисними, бо далеко від дому небезпечно було їздити, а в нашому районі нічого подібного не було. Знайшла віддалену роботу оператором гарячої телефонної лінії волонтерської організації «Rescue Now». Зараз в основному задіяна в проєкті «Патронаж». Ми дбаємо про людей похилого віку міста Харкова, які не виходять з дому, залишились самотніми. Раз на місяць цим людям доставляється продуктовий набір. А також бабусі й дідусі дуже вдячні за наші дзвінки турботи, бо в більшості випадків, їм ні з ким навіть поговорити. Іноді я купляю смаколики та їду до них в гості. На Великдень до деяких підопічних їздили з Лук'яном, щоб пригостити паскою і привітати листівкою.
«Rescue Now» має багато напрямків діяльності. Навесні придумали цікавий проєкт: зібрати і розвезти на деокуповані території Харківщини набори для посадки - мішечок картоплі і 16 видів насіння. То ми всією родиною їздили в наш хаб допомагати збирати ті набори. Всього було зібрано більше 6000 наборів. Взимку дуже актуально було робити окопні свічки для військових. Вони використовують їх для приготування чи розігріву їжі, а також для обігріву. Залучили учнів і батьків 1-Б та 4-Б класів, а також всіх знайомих для збору необхідних матеріалів - бляшанок та картону. На власні кошти закупили парафін та віск. І почали виготовляти окопні свічки. Перед відправкою на фронт в кожну коробку з готовими свічками додавали стіки з кавою, цукерки, а найголовніше - творчі роботи учнів. Весь 4-Б клас допомагав: і малювали, і робили м'які іграшки. Бо найголовніше для наших військових - це увага і впевненість у тому, що про них дбають та пам'ятають!
Копитіна Ольга Анатоліївна, мама учнів 1-Б та 4-Б класів Копитіна Лук’яна Олексійовича та Копитіна Яна Олексійовича.
